Accounting policies

Відсутність документально оформленої облікової політики несе ризик:

• недотримання бухгалтерською службою компанії єдиних підходів до обліку та складання фінансової звітності;
• застосування різних підходів до обліку однієї і тої ж господарської операції;
• виникнення податкових ризиків в контексті неможливості обґрунтування правомірності підходів в обліку.

А тому, компанії обов’язково повинні викласти облікову облікову політику у письмовій формі та затвердити її у встановленому порядку.

Виключно після її затвердження облікова політика набирає юридичної сили та компанія офіційно може робити на неї посилання у фінансовій звітності та у спірних питаннях з контролюючими органамами, щодо методів обліку господарських операцій.

Найбільш розповсюдженою ситуацією серед малих, середніх, а часом і великих компанії є формальний підхід до підготовки облікової політики.

Тобто, компанією затверджується шаблонний формат облікової політики, який містить загально прийнятті положення,  що в свою чергу не мають жодного значення при підготовці фінансової звітності, а сама облікова політика є непрацюючою та неефективною.

Тому, важливим питанням при підготовці облікової політики є формування її положень виходячи з реальних бізнес процесів компанії, видів діяльності які вона здійснює, характеру та періодичності господарських операцій, факторів, що впливають на її діяльність в цілому.

Професійно підготовлені облікові політики – є своєрідною інструкцією для бухгалтерської служби підприємства, яка дозволяє стандартизувати підходи та принципи обліку операцій, доходів та витрат.

В свою чергу, дослівне копіювання стандартів призводить до недоцільного перевантаження облікової політики зайвою інформацією, складності та не ефективності її використання.

В даному випадку, компаніям рекомендовано приділити значну увагу та деталізувати наступні питання: основні засоби, запаси, доходи, витрати, оренда

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено постійне (з року в рік) застосування підприємством обраних облікових політик.

Зміна ж облікової політики можлива лише у випадках:

• зміни вимог МСФЗ
• забезпечення подання більш достовірної та доречної інформації

У разі ж внесення змін до облікової політики, підприємство зобов’язане застосувати такі зміни ретроспективно щодо операцій, інших подій та умов так, начебто ця політика застосовувалася завжди.

Тобто, використовується припущення, що нова облікова політика застосовувалася підприємством  завжди, а відповідно ретроспективному перерахуванню підлягають всі статті фінансової звітності, в тому числі виправлення визнання, оцінки та розкриття інформації про суми елементів фінансової звітності так, начебто помилок у попередньому періоді ніколи не було.

Відповідно таке ретроспективне перерахування буде мати наслідки і в розрізі оподаткування.

Відповідно до п.7 МСБО 1  пропущення або викривлення статтей є суттєвими, якщо вони можуть (окремо чи у сукупності) впливати на економічні рішення, які приймають користувачі на основі фінансової звітності.

В свою чергу, часто компанії використовують формальний підхід до розрахунку рівня суттєвості та визначають його на рівні – 1 000 грн.

На практиці виникає ситуація, що компанія з мільйонними операціями повинна враховувати похибки на вище вказану суму.

А тому, компаніям рекомендовано базисом для розрахунку рівня суттєвості обрати конкретний показник діяльності підприємства та перемістити акцент з абсолютних показників на відносні.