UA

Медіа

Зміни в Кримінальному процесуальному кодексі України

Зміни в Кримінальному процесуальному кодексі України

28.01.2017

Більше 4 років минуло після прийняття нового Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), який розглядався як значний крок у напрямку побудови правової держави та імплементації європейських цінностей у кримінально-правову сферу України. Протягом цього часу до КПК вносились зміни, які були покликані удосконалити процесуальну діяльність слідчих, прокурорів, захисників та наближення кримінального процесу до європейських стандартів.

Чергове «удосконалення» КПК передбачається в проекті Закону №5490 «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо удосконалення механізмів забезпечення завдань кримінального провадження)», що 06.12.2016 року був зареєстрований у Верховній Раді України та визначений Президентом України як невідкладний до позачергового розгляду.

Відповідно до Пояснювальної записки до Проекту його завданнями є удосконалення положень чинного законодавства, які наразі створюють умови для уникнення кримінальної відповідальності особами, які в складі організованих груп та злочинних організацій скоїли особливо тяжкі злочини; приведення його у відповідність до практики Європейського суду справ людини й забезпечення права на справедливий суд, удосконалення положень діючого законодавства, які регулюють питання відкриття сторонам матеріалів кримінального провадження, здійснення спеціального досудового розслідування та судового провадження.

Однак, системно проаналізувавши вказаний Проект, можливо дійти висновку про те, що ключовою метою його прийняття є посилення повноважень слідчих, прокурорів та Генерального прокурора України особисто, зокрема на стадії підготовчого судового розгляду. Вказаний висновок можливо зробити з наступного.

Однією з ключових змін до КПК, які пропонується впровадити на стадії підготовчого судового розгляду, є перенесення процесу відкриття матеріалів кримінального провадження та ознайомлення з ними зі стадії досудового розслідування на стадію підготовчого судового розгляду. Для цього пропонується передбачити, що прокурор або слідчий за дорученням прокурора зобов’язані будуть лише повідомити сторони кримінального провадження про завершення досудового розслідування. Саму ж процедуру відкриття та ознайомлення з матеріалами кримінального провадження передбачається перенести на стадію судового розгляду, а саме на підготовче судове засідання, шляхом доповнення КПК статтею 314-2.

Окрім цього, Проектом пропонується встановити обов’язок суду вирішувати питання про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів досудового розслідування, шляхом постановлення відповідної ухвали, яка невідкладно повинна бути надіслана стороні захисту, слідчому, прокурору. Крім того, суд повинен буде самостійно повідомляти потерпілого, представника юридичної особи, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача, його представника про їх право на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Новелою Проекту є встановлення строків для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування. Зокрема, він не може бути меншим за 10 днів та не повинен перевищувати розумний строк, при визначенні якого суд повинен врахувати думки сторін, обсяг та складність матеріалів кримінального провадження.

Зазначені зміни мотивуються тим, що до строку досудового розслідування зараховується час для ознайомлення сторони захисту, потерпілих із матеріалами кримінального провадження. Водночас, строк досудового розслідування продовжується прокурором виключно для збору доказів. Із огляду на це, на практиці сторона захисту часто зловживає правом на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування (зокрема, здійснює ознайомлення по декілька сторінок у день, не з’являється для ознайомлення без поважних причин, змінює захисників тощо), намагаючись затягнути строк ознайомлення з матеріалами до граничного терміну досудового розслідування з метою ініціювання закриття кримінального провадження у зв’язку зі збігом максимального строку досудового розслідування. Зазначені факти призводять до необґрунтованого порушення розумних строків кримінального провадження, невиправданого завантаження судів скаргами сторін щодо порушення порядку ознайомлення з матеріалами провадження.

Крім того, як зазначають автори Проекту, на даний час не завжди в повному обсязі виконуються вимоги закону щодо відкриття матеріалів кримінального провадження іншим учасникам кримінального провадження (потерпілому, цивільному позивачу та відповідачу, їх представникам), що на практиці часто зводяться до надсилання формальних повідомлень про завершення досудового розслідування та повідомлення про право на ознайомлення з матеріалами провадження.

Із цими доводами можливо погодитись тільки частково. Зокрема, відповідно до статистики роботи органів прокуратури України за 2016 рік, до суду скеровано 4626 обвинувальних актів. За цей же період відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень слідчими суддями постановлено близько 580 ухвал, пов’язаних із розглядом клопотань органів прокуратури про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування. Слід також враховувати, що в деяких випадках із даними клопотаннями прокурори-процесуальні керівники звертаються по два й більше разів у рамках одного кримінального провадження.

Як вбачається з наведеного вище, кількість клопотань вказаної категорії зовсім не рівноцінна кількості направлених обвинувальних актів до суду протягом 2016 року. Більше того, зазначені клопотання повинні бути належним чином мотивовані й тільки таке клопотання суд має підстави задовольнити та встановити строк на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування. Таким чином, покладення на суд обов’язку контролювати процес відкриття та ознайомлення з матеріалами кримінального провадження в рази збільшує навантаження на суд, починаючи з найпростішого – винесення по кожному кримінальному провадженні, направленому в суд, окремої ухвали.

Крім того, відповідно до запропонованих змін, суд буде мати право встановлювати граничні строки для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування. При цьому граничний строк буде залежати виключно від суб’єктивної думки судді (суддів), який (які), фактично не володіючи інформацією про кількість томів у конкретному кримінальному провадженні, складності наявної в них документації (особливо в кримінальних провадженнях пов’язаних щодо службових або економічних злочинів) повинні будуть виносити відповідну ухвалу. Більше того, у Проекті не передбачене право сторін оскаржувати зазначену ухвалу, якщо вони вважають граничний строк для ознайомлення необґрунтованим, а також не передбачено право продовжувати його в разі неможливості вчасно закінчити ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Зазначена норма може призвести до збільшення кількості скарг до Європейського суду з прав людини, у зв’язку з порушенням § 1 та 3 (b) ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме права на справедливий суд, що буде виражатись у ненаданні достатнього часу й можливості, необхідних для підготовки захисту. Показовим є рішення ЄСПЛ «Хусейн та інші проти Азербайджану» від 27.07.2011 де Суд вказав, що обставини справи є серйозними проблемами з точки зору адекватності часу та можливостей, наданих захисту для ознайомлення з матеріалами слідства та визнав їх як порушення права на справедливий суд.

Слід також наголосити на тому, що встановлення граничного строку для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, за Проектом, є не обов’язком, а правом суду. Враховуючи це, можуть виникнути ситуації необґрунтованого затягування з ознайомленням матеріалів кримінального провадження, чим порушуватиметься право особи на те, щоб обвинувачення щодо неї в найкоротший строк стало предметом судового розгляду або було закрите кримінальне провадження щодо нього.

Іншою зміною до ст. 314 КПК передбачається заборона повернення прокурору обвинувального акту, поданого до суду повторно. Вказана норма взагалі не витримує жодної критики у зв’язку з наступним.

Одними із завдань кримінального провадження, що містяться в ст. 3 КПК, є  забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування й судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, при цьому жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Однією з форм закінчення досудового розслідування є направлення обвинувального акту до суду.

Обвинувальний акт по своїй правовій суті є процесуальним рішенням, у якому слідчий чи прокурор висуває обвинувачення конкретній особі, тобто стверджує про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Статтею 291 КПК передбачено перелік відомостей, що має містити обвинувальний акт, а саме: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім’я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом’якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); дату та місце його складення та затвердження.

До обвинувального акту додаються: реєстр матеріалів досудового розслідування; цивільний позов, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування, розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.

Правильність та повноту складення обвинувального акту та його додатків, їх відповідність вимогам ст. 291 за чинним КПК перевіряє суд на стадії підготовчого судового розгляду та має право повернути його прокурору (ст. 314 КПК), якщо він не відповідає вимогам КПК, для усунення недоліків.

На практиці зазначене процесуальне право суд використовує досить часто, у зв’язку з тим, що при неправильно складеному обвинувальному акту (наприклад відсутності фактичних обставин кримінального правопорушення або формулювання обвинувачення) суд позбавлений можливості прийняти законне, обґрунтоване та мотивоване рішення, оскільки судовий розгляд проводиться тільки в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту. Будь-яке рішення суду, прийняте відповідно до таких обвинувальних актів вважається незаконним та  таким, що може бути скасованим вищими судовими інстанціями.

У Проекті законодавець пропонує включити до тексту КПК норму про те, що обвинувальний акт, поданий до суду повторно, не може бути повернутий прокурору (ч. 5 ст. 314 КПК в редакції Проекту).

Однак, якщо обвинувальний акт поданий повторно також не відповідатиме нормам КПК, що в такому випадку робити суду? Це питання в Проекті залишилось не врегульовано. З однієї сторони, винесення судом рішень, що будуть обґрунтовуватись на таких обвинувальних актах, полегшить адвокатам здійснення захисту в даних провадженнях та надасть стороні захисту додаткові законні підстави для оскарження таких рішень. З іншої сторони, зазначена ситуація може мати наслідком погіршення якості самих обвинувальних актів, підготовка яких, у багатьох випадках, буде здійснюватися на «скору руку».

Із огляду на те, що даний Проект був визначений Президентом України як невідкладний до позачергового розгляду, його прийняття є одним із пріоритетних напрямків реформування порядку здійснення кримінального провадження. Враховуючи підвищену відповідальність учасників кримінального провадження, від яких залежать долі підозрюваних та обвинувачених, будь-які зміни до кримінально-процесуального закону повинні бути максимально ефективними та вирішувати наявні недоліки, а не створювати взамін додаткові ризики. Тож будемо сподіватись, що при розгляді Проекту Верховною Радою України, народні депутати приймуть зважені та правильні рішення.

Поділитися:

Вам буде цікаво:

Капітальний ремонт

29.05.2017

Олена Линник

Ключовими показниками діяльності банків, від яких залежить їх платоспроможність, а відповідно, і стабільність банківської системи в цілому, є дотримання ними економічних нормативів, а саме: нормативів капіталу (регулятивного – основного...
Стриманий переказ

27.03.2017

Дмитро Мелаш

Протягом останніх декількох років на ринку грошових переказів значно зросла присутність небанківських фінансових установ, які завдяки новітнім технологіям та мобільності складають серйозну конкуренцію банкам у сегменті переказу коштів та...
Зміни в Кримінальному процесуальному кодексі України

28.01.2017

Євгеній Столярчук

Більше 4 років минуло після прийняття нового Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), який розглядався як значний крок у напрямку побудови правової держави та імплементації європейських цінностей у...
Розмежування підвідомчості судів у спорах із ФГВФО

29.12.2016

Ігор Линник

У процесі очищення банківської системи України від неплатоспроможних фінансових установ,  за останні 2 роки Національним банком України (НБУ) було прийнято рішення про ліквідацію 79 банків. Ще 3 банки, у...
Реєстрація бізнесу по-новому

26.12.16

Анастасія Скакун

Із метою стимулювання розвитку бізнесу та підняття позицій України в рейтингу  Doing Business, декілька років тому наша держава взяла курс на дерегуляцію бізнес-процесів. Одним із найяскравіших прикладів реалізації цього...
Валютний ривок: нові виклики

29.09.2016

Віктор Хілініченко

2016 рік сміливо можна назвати переломним на ринку обміну валют. По-перше, відбулося його «перезавантаження» після того, як починаючи з кінця 2015 року Національний банк України (НБУ) прийняв рішення відновити...
Важливі аспекти аудиту небанківських фінансових установ, які мають намір надавати послуги з обміну валют

01.08.16

Олена Линник

Законодавством України передбачено, що надавати послуги з обміну валют мають право як банки, так і небанківські фінансові установи на підставі генеральної ліцензії Національного банку України (надалі – НБУ) на...
Набуття істотної участі у фінансових установах: нові правила

10.07.16

Інеcса Михальченко

У 2016 році Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (надалі – Нацкомфінпослуг) взяла курс на значне посилення вимог до небанківських фінансових установ, зокрема, щодо...

Останні новини

west-bank Національним банком запроваджено обов’язок розкриття інформації про бенефіціарних власників нерезидентів-кредиторів.

14.06.2017

12 червня 2017 року набули чинності додаткові заходи НБУ із запобігання непродуктивному відтоку капіталу з України, передбачені  Постановами Правління НБУ №41 та №43 від 25 травня 2017 року. Починаючи...
Five-Tips-for-Filipino-Nationals-Working-Abroad-on-Investing Національним банком змінено порядок здійснення юридичними та фізичними особами інвестицій за кордон.

13.06.2017

12 червня 2017 року набули чинності зміни до Постанови Правління НБУ №410 від 13 грудня 2016 року «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» та Інструкції про...
99 Удосконалено порядок здійснення банками посиленого моніторингу фінансових операції.

13.06.2017

12 червня 2017 року набули чинності зміни в Порядку здійснення банками аналізу інформації про фінансові операції, що покликані запобігти відтоку іноземного капіталу через тіньові схеми за кордон. Відтепер посиленому...
0 Дозволено повертати іноземні інвестиції за кордон

13.06.2017

12 червня 2017 року набрали чинності окремі положення Постанови Правління НБУ №41 від 25 травня 2017 року «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України», якими надано...