UA

Медіа

Розмежування підвідомчості судів у спорах із ФГВФО

Розмежування підвідомчості судів у спорах із ФГВФО

29.12.2016

игорь Ігор Линник

Старший партнер

Юридична практика
та податки

У процесі очищення банківської системи України від неплатоспроможних фінансових установ,  за останні 2 роки Національним банком України (НБУ) було прийнято рішення про ліквідацію 79 банків. Ще 3 банки, у яких на даний час діє тимчасова адміністрація Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (Фонд), можуть поповнити список ліквідованих уже найближчим часом.

Внаслідок цього, десятки тисяч вкладників неплатоспроможних банків, яким Фонд відмовив у виплаті гарантованих державою компенсацій вкладів у розмірі до 200 000 гривень, масово почали оскаржувати дії Фонду та його уповноважених осіб у судовому порядку, а саме в порядку адміністративного судочинства.

Чому адміністративного? Про це в п. 25 Постанови Пленуму № 8 від 20.05.2013р. «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» прямо зазначив Вищий адміністративний суд України (ВАСУ). Зокрема, ВАСУ вказав, що оскільки Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений висновок ґрунтується на тому, що відповідно до ст. 3 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі – Закон про систему гарантування) Фонд є юридичною особою публічного права, зокрема, установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку й ліквідації банків. При цьому відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Здавалося б, питань щодо підвідомчості спорів про оскарження дій чи бездіяльності Фонду та його уповноважених осіб не повинно виникати: зазначені спори повинні розглядатись адміністративними судами.

Однак, 16 лютого 2016р. в українській судовій практиці стався прецедент, який повністю змінив підхід до визначення підвідомчості спорів із Фондом. Значення цього прецеденту полягає в тому, що він був створений Верховним судом України (ВСУ) – найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції.

Зокрема, за результатами перегляду справи № 21-4846а15, де управління Пенсійного фонду України просило зобов’язати уповноважену особу Фонду визнати та включити до реєстру вимог кредиторів Брокбізнесбанку грошові вимоги на суму 2409 грн. 25 коп., ВСУ зазначив наступне:

«Розглядаючи справу, суди всіх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати в господарських справах Верховного Суду України, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права з огляду на таке….

…. Виходячи з системного аналізу норм законодавства та враховуючи положення ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, можна дійти висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів».

Таким чином, ВСУ вказав, що справи про ліквідацію (банкрутство) банків мають розглядатись у господарських судах. Аналогічну позицію ВСУ виклав і в Постанові від 15.06.2016р. в справі № 21-286а16, 826/20410/14.

На даний час, керуючись вказаною позицією ВСУ, рішення з аналогічною аргументацією прийняла велика кількість адміністративних судів різних інстанцій, зокрема: ухвала ВАСУ від 13.04.2016р. в справі № К/800/8046/15, ухвала ВАСУ від 04.07.2016р. в справі № К/800/17863/16, ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016р. в справі № 804/2158/16, ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016р. в справі № 876/4661/16, ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016р. в справі № 815/1992/16 та ін.

Однак чи дійсно справи про оскарження дій чи бездіяльності Фонду, пов’язаних зі здійсненням ліквідації банків, підпадають під юрисдикцію господарських судів? Пропоную розібратися.

Висловлюючи свою правову позицію, ВСУ взяв за основу ч.2 ст.5 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – Закон про банкрутство), якою передбачено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність. На підставі цього, а також із урахуванням ст. 12 ГПК України, відповідно до якої справи про банкрутство, а також справи в спорах із майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, є підвідомчими господарським судам, ВСУ зробив висновок, що ліквідація банку є справою про банкрутство, та відповідно, пов’язані з цим спори повинні розглядатися в порядку господарського судочинства.

Однак, формуючи свою правову позицію, ВСУ не врахував наступного.

По-перше, у ч.2 ст.5 Закону про банкрутство мова йде про застосування законодавства при розгляді судової справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом). Зокрема, суб’єкт господарювання визнається банкрутом та ліквідується за рішенням господарського суду. При цьому згідно банківського законодавства та Закону про систему гарантування ліквідація банку не є судовою процедурою: рішення про визнання неплатоспроможним та ліквідацію банку приймається НБУ, а тимчасову адміністрацію та ліквідацію банку здійснює Фонд та його уповноважені особи.

По-друге, при визначенні поняття «ліквідація банку» ВСУ застосував лише п.6 ст.2 Закону про систему гарантування, відповідно до якого ліквідація банку – процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Разом із цим, ВСУ не врахував ч. 3 ст. 6 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», згідно з якою ліквідація банку – процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону про систему гарантування (а не всього законодавства). Разом із цим, НБУ не врахував ч.8 ст.36 Закону про систему гарантування, якою передбачено, що на банки не поширюється дія загального закону, відповідно до якого ліквідуються підприємства, а саме – Закону про банкрутство.

По-третє, ВСУ не врахував те, що після введення в банку тимчасової адміністрації, а також під час ліквідації банку Фонд та його уповноважені особи реалізують свої владні управлінські функції на основі законодавства (у тому числі на виконання делегованих повноважень), передбачених, зокрема, ст. 38 Закону про систему гарантування, та діють як суб’єкти публічно-правових відносин. Відповідно, оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності належить до спорів адміністративної юрисдикції на підставі п.1 ч.1 ст.3 КАС України.

На підтвердження даної позиції слід навести рішення ВАСУ в справі № 826/1695/14, яке було ухвалене 12.04.2016р., тобто після доленосної постанови ВСУ від 16.02.2016р., а також ряд рішень нижчих інстанцій, зокрема: Ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2016р. в справі № 826/24288/15 та від 11.10.2016р. в справі № 826/5908/16, Постанова Окружного адміністративного суду міста Києві від 08.08.2016р. в справі № 826/1768/16, Постанова Львівського окружного адміністративного суду від 07.07.2016р. в справі № 813/573/16, Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2016р. в справі № 804/4781/16 та ін.

Разом із цим, навіть коли вкладники банків почали звертатися за захистом своїх прав до господарських судів, останні часто відмовляли в прийнятті позовної заяви, обґрунтовуючи своє рішення тим, що «оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами КАС України» (ухвали Господарського суду міста Києва від 07.04.2016р. в справі № 910/6166/16, від 29.04.2016р. в справі № 910/7749/16 та від 28.09.2016р. в справі № 910/17514/16, а також ухвала Господарського суду Донецької області 26.09.2016р. в справі № 905/2770/16).

Отже, на сьогоднішній день склалася практика неоднакового застосування норм законодавства щодо визначення підвідомчості справ за позовами до Фонду та його уповноважених осіб. Зазначене є підставою для перегляду великої кількості рішень, прийнятих адміністративними судами по даній категорії справ. Більше того, вкладники неплатоспроможних банків опинилися в стані невизначеності, оскільки на даний час достеменно не відомо, до якого суду їм треба звертатися за захистом своїх прав. Тож ситуація, яка склалася, є проблемною не тільки для вкладників і Фонду, спори яких вирішуються, а й для самих судів, які на практиці часто відкладають розгляд даних справ, чекаючи на остаточну правову позицію вищих судових інстанцій або відповідних змін законодавства.

Із огляду на це, із метою забезпечення конституційного принципу рівності перед законом і судом на сьогоднішній день існує крайня необхідність формування єдиної практики застосування законодавства під час вирішення даної категорії спорів судами всіх спеціалізацій та інстанцій. Найефективнішим способом досягнення вказаної мети вбачається внесення змін до законодавства про систему гарантування вкладів фізичних осіб у частині того, яким судам підвідомчі спори з Фондом та його уповноваженими особами.

Поділитися:

Вам буде цікаво:

Капітальний ремонт

29.05.2017

Олена Линник

Ключовими показниками діяльності банків, від яких залежить їх платоспроможність, а відповідно, і стабільність банківської системи в цілому, є дотримання ними економічних нормативів, а саме: нормативів капіталу (регулятивного – основного...
Стриманий переказ

27.03.2017

Дмитро Мелаш

Протягом останніх декількох років на ринку грошових переказів значно зросла присутність небанківських фінансових установ, які завдяки новітнім технологіям та мобільності складають серйозну конкуренцію банкам у сегменті переказу коштів та...
Зміни в Кримінальному процесуальному кодексі України

28.01.2017

Євгеній Столярчук

Більше 4 років минуло після прийняття нового Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), який розглядався як значний крок у напрямку побудови правової держави та імплементації європейських цінностей у...
Розмежування підвідомчості судів у спорах із ФГВФО

29.12.2016

Ігор Линник

У процесі очищення банківської системи України від неплатоспроможних фінансових установ,  за останні 2 роки Національним банком України (НБУ) було прийнято рішення про ліквідацію 79 банків. Ще 3 банки, у...
Реєстрація бізнесу по-новому

26.12.16

Анастасія Скакун

Із метою стимулювання розвитку бізнесу та підняття позицій України в рейтингу  Doing Business, декілька років тому наша держава взяла курс на дерегуляцію бізнес-процесів. Одним із найяскравіших прикладів реалізації цього...
Валютний ривок: нові виклики

29.09.2016

Віктор Хілініченко

2016 рік сміливо можна назвати переломним на ринку обміну валют. По-перше, відбулося його «перезавантаження» після того, як починаючи з кінця 2015 року Національний банк України (НБУ) прийняв рішення відновити...
Важливі аспекти аудиту небанківських фінансових установ, які мають намір надавати послуги з обміну валют

01.08.16

Олена Линник

Законодавством України передбачено, що надавати послуги з обміну валют мають право як банки, так і небанківські фінансові установи на підставі генеральної ліцензії Національного банку України (надалі – НБУ) на...
Набуття істотної участі у фінансових установах: нові правила

10.07.16

Інеcса Михальченко

У 2016 році Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (надалі – Нацкомфінпослуг) взяла курс на значне посилення вимог до небанківських фінансових установ, зокрема, щодо...

Останні новини

west-bank Національним банком запроваджено обов’язок розкриття інформації про бенефіціарних власників нерезидентів-кредиторів.

14.06.2017

12 червня 2017 року набули чинності додаткові заходи НБУ із запобігання непродуктивному відтоку капіталу з України, передбачені  Постановами Правління НБУ №41 та №43 від 25 травня 2017 року. Починаючи...
Five-Tips-for-Filipino-Nationals-Working-Abroad-on-Investing Національним банком змінено порядок здійснення юридичними та фізичними особами інвестицій за кордон.

13.06.2017

12 червня 2017 року набули чинності зміни до Постанови Правління НБУ №410 від 13 грудня 2016 року «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» та Інструкції про...
99 Удосконалено порядок здійснення банками посиленого моніторингу фінансових операції.

13.06.2017

12 червня 2017 року набули чинності зміни в Порядку здійснення банками аналізу інформації про фінансові операції, що покликані запобігти відтоку іноземного капіталу через тіньові схеми за кордон. Відтепер посиленому...
0 Дозволено повертати іноземні інвестиції за кордон

13.06.2017

12 червня 2017 року набрали чинності окремі положення Постанови Правління НБУ №41 від 25 травня 2017 року «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України», якими надано...