UA

Медіа

Розмежування підвідомчості судів у спорах із ФГВФО

Розмежування підвідомчості судів у спорах із ФГВФО

29.12.2016

Ігор Линник

Старший партнер

Юридична практика
та податки

У процесі очищення банківської системи України від неплатоспроможних фінансових установ,  за останні 2 роки Національним банком України (НБУ) було прийнято рішення про ліквідацію 79 банків. Ще 3 банки, у яких на даний час діє тимчасова адміністрація Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (Фонд), можуть поповнити список ліквідованих уже найближчим часом.

Внаслідок цього, десятки тисяч вкладників неплатоспроможних банків, яким Фонд відмовив у виплаті гарантованих державою компенсацій вкладів у розмірі до 200 000 гривень, масово почали оскаржувати дії Фонду та його уповноважених осіб у судовому порядку, а саме в порядку адміністративного судочинства.

Чому адміністративного? Про це в п. 25 Постанови Пленуму № 8 від 20.05.2013р. «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» прямо зазначив Вищий адміністративний суд України (ВАСУ). Зокрема, ВАСУ вказав, що оскільки Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений висновок ґрунтується на тому, що відповідно до ст. 3 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі – Закон про систему гарантування) Фонд є юридичною особою публічного права, зокрема, установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку й ліквідації банків. При цьому відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Здавалося б, питань щодо підвідомчості спорів про оскарження дій чи бездіяльності Фонду та його уповноважених осіб не повинно виникати: зазначені спори повинні розглядатись адміністративними судами.

Однак, 16 лютого 2016р. в українській судовій практиці стався прецедент, який повністю змінив підхід до визначення підвідомчості спорів із Фондом. Значення цього прецеденту полягає в тому, що він був створений Верховним судом України (ВСУ) – найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції.

Зокрема, за результатами перегляду справи № 21-4846а15, де управління Пенсійного фонду України просило зобов’язати уповноважену особу Фонду визнати та включити до реєстру вимог кредиторів Брокбізнесбанку грошові вимоги на суму 2409 грн. 25 коп., ВСУ зазначив наступне:

«Розглядаючи справу, суди всіх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати в господарських справах Верховного Суду України, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права з огляду на таке….

…. Виходячи з системного аналізу норм законодавства та враховуючи положення ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, можна дійти висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів».

Таким чином, ВСУ вказав, що справи про ліквідацію (банкрутство) банків мають розглядатись у господарських судах. Аналогічну позицію ВСУ виклав і в Постанові від 15.06.2016р. в справі № 21-286а16, 826/20410/14.

На даний час, керуючись вказаною позицією ВСУ, рішення з аналогічною аргументацією прийняла велика кількість адміністративних судів різних інстанцій, зокрема: ухвала ВАСУ від 13.04.2016р. в справі № К/800/8046/15, ухвала ВАСУ від 04.07.2016р. в справі № К/800/17863/16, ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016р. в справі № 804/2158/16, ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016р. в справі № 876/4661/16, ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016р. в справі № 815/1992/16 та ін.

Однак чи дійсно справи про оскарження дій чи бездіяльності Фонду, пов’язаних зі здійсненням ліквідації банків, підпадають під юрисдикцію господарських судів? Пропоную розібратися.

Висловлюючи свою правову позицію, ВСУ взяв за основу ч.2 ст.5 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – Закон про банкрутство), якою передбачено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність. На підставі цього, а також із урахуванням ст. 12 ГПК України, відповідно до якої справи про банкрутство, а також справи в спорах із майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, є підвідомчими господарським судам, ВСУ зробив висновок, що ліквідація банку є справою про банкрутство, та відповідно, пов’язані з цим спори повинні розглядатися в порядку господарського судочинства.

Однак, формуючи свою правову позицію, ВСУ не врахував наступного.

По-перше, у ч.2 ст.5 Закону про банкрутство мова йде про застосування законодавства при розгляді судової справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом). Зокрема, суб’єкт господарювання визнається банкрутом та ліквідується за рішенням господарського суду. При цьому згідно банківського законодавства та Закону про систему гарантування ліквідація банку не є судовою процедурою: рішення про визнання неплатоспроможним та ліквідацію банку приймається НБУ, а тимчасову адміністрацію та ліквідацію банку здійснює Фонд та його уповноважені особи.

По-друге, при визначенні поняття «ліквідація банку» ВСУ застосував лише п.6 ст.2 Закону про систему гарантування, відповідно до якого ліквідація банку – процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Разом із цим, ВСУ не врахував ч. 3 ст. 6 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», згідно з якою ліквідація банку – процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону про систему гарантування (а не всього законодавства). Разом із цим, НБУ не врахував ч.8 ст.36 Закону про систему гарантування, якою передбачено, що на банки не поширюється дія загального закону, відповідно до якого ліквідуються підприємства, а саме – Закону про банкрутство.

По-третє, ВСУ не врахував те, що після введення в банку тимчасової адміністрації, а також під час ліквідації банку Фонд та його уповноважені особи реалізують свої владні управлінські функції на основі законодавства (у тому числі на виконання делегованих повноважень), передбачених, зокрема, ст. 38 Закону про систему гарантування, та діють як суб’єкти публічно-правових відносин. Відповідно, оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності належить до спорів адміністративної юрисдикції на підставі п.1 ч.1 ст.3 КАС України.

На підтвердження даної позиції слід навести рішення ВАСУ в справі № 826/1695/14, яке було ухвалене 12.04.2016р., тобто після доленосної постанови ВСУ від 16.02.2016р., а також ряд рішень нижчих інстанцій, зокрема: Ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2016р. в справі № 826/24288/15 та від 11.10.2016р. в справі № 826/5908/16, Постанова Окружного адміністративного суду міста Києві від 08.08.2016р. в справі № 826/1768/16, Постанова Львівського окружного адміністративного суду від 07.07.2016р. в справі № 813/573/16, Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2016р. в справі № 804/4781/16 та ін.

Разом із цим, навіть коли вкладники банків почали звертатися за захистом своїх прав до господарських судів, останні часто відмовляли в прийнятті позовної заяви, обґрунтовуючи своє рішення тим, що «оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами КАС України» (ухвали Господарського суду міста Києва від 07.04.2016р. в справі № 910/6166/16, від 29.04.2016р. в справі № 910/7749/16 та від 28.09.2016р. в справі № 910/17514/16, а також ухвала Господарського суду Донецької області 26.09.2016р. в справі № 905/2770/16).

Отже, на сьогоднішній день склалася практика неоднакового застосування норм законодавства щодо визначення підвідомчості справ за позовами до Фонду та його уповноважених осіб. Зазначене є підставою для перегляду великої кількості рішень, прийнятих адміністративними судами по даній категорії справ. Більше того, вкладники неплатоспроможних банків опинилися в стані невизначеності, оскільки на даний час достеменно не відомо, до якого суду їм треба звертатися за захистом своїх прав. Тож ситуація, яка склалася, є проблемною не тільки для вкладників і Фонду, спори яких вирішуються, а й для самих судів, які на практиці часто відкладають розгляд даних справ, чекаючи на остаточну правову позицію вищих судових інстанцій або відповідних змін законодавства.

Із огляду на це, із метою забезпечення конституційного принципу рівності перед законом і судом на сьогоднішній день існує крайня необхідність формування єдиної практики застосування законодавства під час вирішення даної категорії спорів судами всіх спеціалізацій та інстанцій. Найефективнішим способом досягнення вказаної мети вбачається внесення змін до законодавства про систему гарантування вкладів фізичних осіб у частині того, яким судам підвідомчі спори з Фондом та його уповноваженими особами.

Поділитися:

Вам буде цікаво:

Глобальна деофшоризація та її вплив на ЗЕД

27.03.2018

Євгеній Столярчук

Процес деофшоризації у світі Швидкий розвиток транснаціональної торговельної діяльності, глобалізація міжнародної економіки та вільний рух фінансового капіталу зумовили виникнення необхідності в розвитку та ефективному налагодженню глобального (міжнародного) та регіонального...
Показати винних

14.02.2018

Ігор Линник

Економічна і політична ситуація за останні кілька років значно погіршила інвестиційний клімат в нашій країні і нищівно ударила по банківській системі України. Іноземні інвестори практично припинили фінансування українського бізнесу...
Due Diligence нерухомості: проведення рекомендовано

13.02.2018

Євгеній Столярчук

Застосування шахрайських схем в угодах купівлі-продажу нерухомості завжди еволюціонували разом зі змінами законодавства та реформуванням вказаного правового інституту. Водночас ріст культури інвестування та відповідального ставлення інвесторів до укладення таких...
НБУ вживає заходів щодо формування нових стандартів роботи фінансового ринку

06.02.2018

Інеcса Михальченко

Розвиток новітніх технологій і масове використання інтернет-ресурсів зумовило значне зростання популярності послуг з проведення онлайн-розрахунків. Тільки протягом 2016-2017 років число фінансових установ, які отримали ліцензію Національного банку України (НБУ)...
Ключові зміни Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

22.01.2018

Лілія Гарачковська

Коментує Лілія Гарачковська, керівник практики Gryphon Audit 5 жовтня 2017 року було прийнято Закон «Про внесення змін до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (щодо...
Ключові особливості аудиту страхових компаній

26.12.2017

Олена Линник

Актуальність питань, пов’язаних із проведенням аудиторських перевірок діяльності страхових компаній завжди була на високому рівні через їх складність, об’ємність та підвищений рівень державного регулювання страхової діяльності. Аналітика ринку страхових...
П’ять «ЗА» системну інтеграцію (автоматизацію) бухгалтерського обліку

14.06.2017

Лілія Гарачковська

Впровадження системної інтеграції бухгалтерського обліку (автоматизації господарських операцій) передбачає повну автоматизацію процесів укладання та обліку договорів, нарахування всіх платежів (відсотків, пені та/або штрафів) за ними, а також формування звітності,...
Колективний договір як запорука успішного бізнесу. Рекомендації Керівника практики Gryphon Audit

08.06.2017

Лілія Гарачковська

Колективний договір в компанії – це оптимальний баланс врахування інтересів між працівниками і роботодавцями з питань врегулювання трудових та інших безпосередньо пов’язаних з ними відносин, який допомагає роботодавцю досягати...

Останні новини

Планується посилити податковий контроль за особами з високими статками

17.04.2018

Оприлюднено законопроект, який передбачає взяття на облік та щорічне подання податкової декларації особами з високими статками. Законопроект дозволяє податковій отримувати доступ до інформації про банківські рахунки цих осіб.  ...
Gryphon Group – офіційний партнер ІІ Форуму з розшуку активів

13.04.2018

Gryphon Group – офіційний партнер II Форуму з розшуку активів, який організовує видання Юридична практика. В рамках заходу планується обговорити актуальні питання з транскордонного розшуку активів, IT-Forensic та кібербезпеки, а також з’ясувати...
Нацбанк пом’якшив валютні обмеження для бізнесу

05.04.2018

Починаючи з 30 березня 2018 року резиденти-позичальники мають право здійснювати дострокове погашення зовнішніх кредитів та позик в іноземній валюті, а також зможуть без обмежень за сумою перераховувати за межі...
Замість податкової міліції планують створити Національне бюро фінансової безпеки

05.04.2018

В Україні повноваження податкової міліції, яку планують ліквідувати, пропонують передати новому державному органу – Національному бюро фінансової безпеки.   На розгляд комітетів Верховної Ради направлено законопроект «Про Національне бюро...