Media

Відступити за компанію

Відступити за компанію

30.06.16

Ігор Линник

Старший партнер

Керівник юридичної практики
та податкового структурування

17 лютого 2016 року ринок фінансових послуг сколихнула новина про те, що суд, начебто, заборонив продаж колекторам боргів фізичних осіб. Приводом для цього стало рішення Вищого адміністративного суду України (ВАСУ) від 16 лютого 2016 року, яким ВАСУ відновив дію скасованої у 2013 році норми Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг № 231 від 3 квітня 2009 року «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг» (далі – Розпорядження Держфінпослуг № 231), що забороняла відступлення прав вимоги до фізичних осіб за договорами факторингу. Коментуючи дане рішення, деякі «експерти» заявили, що для банків настали скрутні часи, оскільки вони відтепер не зможуть вивільняти резерви та очищати свої активи від проблемної заборгованості фізичних осіб, відступаючи їх факторинговим компаніям.

Чи дійсно це так і які реальні наслідки матиме дане рішення ВАСУ для банків, факторингових компаній та боржників-фізичних осіб? Для того, щоб дати відповідь на це питання, у першу чергу, необхідно проаналізувати хронологію подій, пов’язаних із уведенням у дію та скасуванням норми Розпорядження № 231, яка встановлювала обмеження щодо кола боржників, права вимоги до яких можуть відступатися за договорами факторингу.

Отже, 8 травня 2009 року року набрало чинності Розпорядження Держфінпослуг № 231, пунктом 1 якого до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність наступних операцій із фінансовими активами:

  1. фінансування клієнтів-суб’єктів господарювання, які уклали договір, із якого випливає право грошової вимоги;
  2. набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників-суб’єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення;
  3. отримання плати за користування грошовими коштами, наданими в розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Як бачимо, Держфінпослуг своїм розпорядженням обмежила коло боржників, право вимоги до яких може відступатися за договором факторингу, – ними могли бути виключно суб’єкти господарювання.

Не погоджуючись із зазначеною позицією регулятора, посилаючись на відсутність у Цивільному кодексі України будь-яких обмежень щодо особи боржника у факторинговій операції, після широкого громадського обговорення одна з факторингових компаній ініціювала судовий процес, метою якого було скасування спірного пункту Розпорядження Держфінпослуг № 231 як такого, що не відповідає законодавству України та прийнятий Держфінпослуг поза межами своєї компетенції.

Не зважаючи на те, що І інстанція відмовила в задоволенні позову, 20 серпня 2013 року Київський апеляційний адміністративний суд визнав нечинним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили п. 1 Розпорядження Держфінпослуг № 231. Аргументував апеляційний суд своє рішення тим, що, виключаючи фізичних осіб із кола осіб, які беруть участь у фінансовій послузі факторингу, Держфінпослуг було порушено вимоги ч. 5 ст. 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та глави 73 Цивільного кодексу України, оскільки зазначені норми не встановлюють жодних обмежень стосовно складу осіб, по відношенню до яких може здійснюватися відступлення права вимоги. Іншими словами, законодавець не виключає безпосередньо фізичних осіб із переліку осіб, які беруть участь у фінансовій операції факторингу. Разом із цим, судом зазначено, що Держфінпослуг як державний орган, що здійснює регулювання ринків фінансових послуг, уповноважений законом лише встановлювати обмеження на суміщення певних видів фінансових послуг і не має права забороняти чи обмежувати надання передбачених законами фінансових послуг.

Зазначена постанова Київського апеляційного адміністративного суду набрала чинності в момент її проголошення – а саме 20 серпня 2013 року, тому є підстави зробити висновок, що п. 1 Розпорядження Держфінпослуг № 231, який забороняв відступлення прав вимоги за договорами факторингу до фізичних осіб, перестав бути чинним починаючи саме з 20 серпня 2013 року.

У свою чергу, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (наступниця Держфінпослуг), своїм розпорядженням від 6 лютого 2014 року № 352 (яке набрало чинності 25 березня 2014 року) «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 3 квітня 2009 року № 231» виклала ознаки факторингових операцій у новій редакції, у якій обмеження щодо кола боржників, права вимоги до яких можуть відступатися за договором факторингу, відсутні. Тобто, фактично, Нацкомфінпослуг виконала рішення суду від 20 серпня 2013 року, хоч із запізненням на півроку.

Одночасно з цим, Нацкомфінпослуг оскаржила рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року в касаційному порядку. І після 3 років розгляду, 16 лютого 2016 року ВАСУ скасував зазначене рішення, вказавши, що висновки апеляційного суду є передчасними, так само як і скасував рішення суду І інстанції з процесуальних підстав (у матеріалах справи було відсутнє опубліковане оголошення про відкриття провадження в даній справі, як того вимагає ч. 3 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України), та направив справу на новий розгляд.

Серед наслідків прийняття ВАСУ рішення від 16 лютого 2016 року слід виділити наступні.

Рішення ВАСУ від 16 лютого 2016 року жодним чином не впливає на дійсність договорів факторингу, які були укладені після 25 березня 2014 року, оскільки починаючи з цієї дати обмеження щодо кола боржників, права вимоги до яких відступаються за договором факторингу, були скасовані самою ж Нацкомфінпослуг.

У свою чергу, договори факторингу, які були укладені в період із 8 травня 2009 року (з дати набрання чинності Розпорядженням Держфінпослуг № 231) по 20 серпня 2013 року, повинні були укладатися із урахуванням того, що обмеження щодо боржників у факторингових операціях діяло та скасоване ніким не було.
Найбільше питань на практиці виникатиме щодо дії обмеження відносно кола боржників, права вимоги до яких відступаються за договорами факторингу, у період із дати визнання нечинним п. 1 Розпорядження Держфінпослуг № 231 рішенням суду від 20 серпня 2013 року до його скасування Нацкомфінпослуг (25 березня 2014 року). З однієї сторони, незастосування даного обмеження цілком правомірно обґрунтовується наявністю рішення суду, яке набрало законної сили та яким зазначене обмеження було визнано нечинним. З іншої сторони, рішення ВАСУ від 16 лютого 2016 року може стати додатковим аргументом для обґрунтування неправомірності укладання в той період договорів факторингу, за якими відступаються права вимоги до боржників-фізичних осіб. Цей аргумент може використовуватися як контролюючими органами при перевірках діяльності фінансових установ, так і боржниками-фізичними особами, які вважають, що право вимоги до них було відступлено неправомірно.

На нашу думку, незастосування п. 1 Розпорядження Держфінпослуг № 231 на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, є правомірним, оскільки відповідно до ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами, їх об’єднаннями на всій території України.

Як би там не було, очевидним є той факт, що станом на сьогоднішній день обмеження стосовно кола боржників, права вимоги до яких можуть відступатися за договором факторингу, у законодавстві відсутні. Тому банки мають правомірні підстави продовжувати реструктуризацію проблемної заборгованості позичальників-фізичних осіб, у тому числі використовуючи для цього факторингові компанії.

Share:

You will be interesting:

European Regulatory Vector

11.10.2018

Helen Lynnyk and Igor Lynnyk

When Ukraine signed the Association Agreement with the European Union in 2014, we officially chose the European vector of development. However, it is not plain sailing and requires systematic...
Про ключові новації та правничі інструменти які стануть у нагоді задля узгодження діяльності бізнесу нормами Регламенту GDPR

10.10.2018

Олена Линник

Джерело: Український Юрист Із наближенням травня 2018 року захист персональних даних став однією з найбільш хвилюючих, обговорюваних та дещо болючих тем у межах бізнесового середовища. Причина дискусій — введення...
Керівні можливості

13.09.2018

Ігор Линник

Знання у сфері професіоналізм Компетенції партнерів у бізнесі є ключовими чинниками, що впливають на стратегію бізнесу, шлях його розвитку та успіх. Знання у сфері є, безумовно, важливими, але вони...
Новації в комплаєнс – процедурах та імплементацію європейського законодавства в українські реалії.

30.06.2018

Олена Линник

Запровадження нових та посилення діючих комплаєнс – процедур в Україні є одним із ключових етапів імплементації європейського законодавства та актів міжурядових організацій. За результатами співпраці з Міжнародним валютним фондом,...
Де судитися з Фондом? Підсудність спорів, стороною яких є ФГВФО

06.03.2018

Ігор Линник

Внаслідок посилення Національним банком України контролю над банками та реалізацією кардинальних кроків щодо їх «укріплення», відбулося очищення банківської системи України, в результаті якого починаючи з 2014 р. неплатоспроможними було...
Юрбізнес на хвилі «Forensic»

07.05.2018

Ігор Линник

«Той хто володіє інформацією, той володіє світом», – легендарний вислів Натана М. Ротшильда, засновника сім’ї Ротшильдів, однієї з найбагатших та найвпливовіших сімей сучасного світу. Цей вислів якнайкраще характеризує теперішній...
Банківський сектор: Система зрушення

20.03.2018

Линник Олена

Обрання Україною європейського вектору розвитку потребує системного реформування в багатьох галузях економіки; водночас негайні та рішучі реформи, насамперед, потрібні в банківському секторі, який є основою стабільного економічного розвитку. Реформування...
Ліцензійна згода

27.04.16

Дмитро Мелаш

З метою системного вдосконалення, уніфікації та спрощення порядку ліцензування господарської діяльності Верховною Радою України було прийнято оновлений Закон «Про ліцензування видів господарської діяльності» (Закон про ліцензування), який набув чинності...

Latest news

III International Compliance Forum

09.10.2018

Gryphon Group мав честь прийняти участь в проведенні ІІІ International Compliance Forum як “Професійного партнера”   Спікером на заході був Керуючий партнер, Керівник аудиторської компанії Gryphon Audit Олена Линник з доповіддю...
19.5% податку на крипто доходи: коли і як?

17.09.2018

У зв’язку з швидким поширенням використання криптовалюти пропонується введення оподаткування доходу з криптовалюти в Україні. На даний момент пропонується встановити ставку в розміні 19.5%. “Можливі два види операцій із...
Безпілотники: змагання за ринок США. Китайський DJI vs. Американський Autel.

03.03.2018

Найбільший у світі виробник цивільних безпілотників DJI сьогодні вимушено  спостерігає за тим, що його продукція поступово витісняється з ринку США після того, як менша фірма-конкурент подала скаргу на порушення...
Start up Revolut випустив металеву картку із криптовалютою

28.08.2018

Кілька днів тому, 23 серпня поточного року, start up  Revolut випустив преміальну металеву карту Revolut Metal із опцією кєшбеку у  криптовалюті. Використовуючи цю картку Ви, як повідомляється, можете оперувати...